⚖️☝️ У відповідності до статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише після отримання суб’єктом господарювання відповідного дозволу на викиди.
Однак, статтею 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначено, що у разі надання на підставі договору оренди чи інших договорів у тимчасове користування приміщень та обладнання, за умови збереження виду діяльності і стану цих приміщень та обладнання, від орендаря або іншого користувача не вимагається отримання документа дозвільного характеру на їх використання (експлуатацію), крім потенційно небезпечних об'єктів та в разі експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. При цьому відповідальність за використання (експлуатацію) приміщень та обладнання, покладених на особу, повинна визначатися відповідним договором.
✅ Отже, у разі наявності у орендодавця дозволу на викиди за умов, що устаткування не ідентифіковано, як об’єкт підвищеної небезпеки чи потенційно небезпечний об’єкт, а також чіткого визначення договором оренди покладення відповідальності за дотримання умов відповідного дозволу, від орендаря не вимагається отримання дозволу на викиди. У протилежному випадку - якщо об’єкт ідентифіковано, як об’єкт підвищеної небезпеки чи потенційно небезпечний об’єкт, обов’язок щодо отримання дозволу покладається на безпосереднього користувача майна, тобто орендаря, незалежно від того чи отримувався такий дозвіл власником майна (орендодавцем).