На сьогодні серед суб’єктів господарювання не
має однозначної позиції до якої із категорій (стаціонарних чи пересувних джерел
викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря) слід відносити таке
устаткування як мобільні бензинові та дизельні електростанції, зварювальні
апарати, мобільні (пересувні)
зерносушарки тощо.
Для
розуміння якими критеріями варто керуватися при віднесенні того чи іншого
устаткування до категорії джерел, варто звернути увагу на «Інструкцію про зміст та
порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин
на підприємстві» затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного
середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 р.
Відповідно до п. 1.14.5.
вищевказаної інструкції, стаціонарне джерело забруднення атмосфери це
підприємство, цех, агрегат, установка
або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом
певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
Тобто стаціонарне
джерело — це нерухомий об’єкт, але не обов’язково об’єкт
нерухомості. Це цілком може бути й об’єкт (агрегат, установка тощо), який
транспортується, що поєднується з іншою частиною визначення — «зберігає свої
просторові координати впродовж певного часу».
Отож, основним критерієм віднесення устаткування до
стаціонарного джерела викиду є властивість здійснювати викиди забруднюючих
речовин в атмосферне повітря та зберігати під час цього просторові координати.
Якщо
ж робота устаткування супроводжується постійною зміною координат його слід
віднести до категорії пересувні джерела.
Враховуючи
зазначене, таке устаткування як бензинові та дизельні електростанції,
зварювальні апарати, газові різаки, мобільні (пересувні) зерносушарки та зернонавантажувачі можуть експлуатуватися лише при
наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
