Ще кілька
десятиліть тому головною проблемою водойм вважалися побутові стоки, хімічне
забруднення та сміття на берегах. Сьогодні до цього списку додалася нова
небезпека – мікропластик. Це крихітні частинки пластику розміром менше 5 мм,
які непомітні для ока, але масово виявляються у річках, озерах, морях та навіть
у питній воді.
Річки
фактично стали «транспортними артеріями» для пластику. Через них відходи
потрапляють із міст, підприємств та сміттєзвалищ у моря та океани. При цьому
пластик не зникає – він лише поступово розпадається на все дрібніші частинки.
Мікропластик
потрапляє у водойми з різних джерел: пластикових пляшок, пакетів, синтетичного
одягу під час прання, автомобільних шин, які стираються на дорогах, косметичних
засобів та побутової хімії, несанкціонованих сміттєзвалищ та недостатньо
очищених стічних вод.
Особливо
небезпечно те що звичайні очисні споруди не завжди здатні повністю затримувати
такі дрібні частинки. У результаті вони потрапляють у річки та накопичуються у
водному середовищі. Ситуація складна ще й тим, що мікропластик практино
неможливо повністю зібрати після потрапляння у воду. Саме тому головний акцент
сьогодні робиться не лише на очищенні, а й на запобіганні забрудненню.
Що ж може
допомогти зменшити забруднення?
·
зменшення використання одноразового пластику;
·
сортування та правильна утилізація відходів;
·
ліквідація стихійних сміттєзвалищ;
·
модернізація очисних споруд;
·
встановлення систем вилову пластику на водоймах;
·
контроль за скидом стічних вод;
Забруднення
мікропластиком – це не тимчасова проблема, вона вимагає довгострокових рішень.
Збереження водних ресурсів починається з відповідального споживання.